Loading...
Error

Двоє жадібних ведмежат / Угорська народна казка [1980, Сказка, DjVu]

Ответить на тему

 | 

 
Автор Сообщение

Kotleopold

Двоє жадібних ведмежат

Название: Двоє жадібних ведмежат
Художники: Володимир Решетов, Галина Сокиринська
Язык: Украинский
Жанр: Венгерская народная сказка, для дошкольного возраста
Год выпуска: 1980

Издательство: «Веселка»
Формат: DjVu
Качество: Отсканированные страницы
Количество страниц: 11

Описание:
Казка про те, як двоє дурненьких ведмежат не змогли поділити шматок сиру.
Далеко-далеко за синіми горами ріс густий дрімучий ліс. У тому лісі жила ведмежа сім'я: батько - старий ведмідь, мати - ведмедиця і двоє маленьких ведмежат. Коли батьки ходили на полювання, ведмежата самі зоставалися вдома і гралися біля барлогу. Одного разу надокучило їм гратися, вирішили вони подивитися, що робиться в лісі. Ідуть-ідуть І раптом бачать - дорога, а на ній повно возів та людей.

Ведмежата принишкли в кущах і пильнують за дорогою. А вона вся у вибоїнах, ямах та ритви-нах, і вози так трясе та підкидає, що люди ледве сидять на них, Це дуже розвеселило ведмежат і насмішило до сліз. Зненацька почулося пронизливе рипіння - то їхав величезний віз. Він аж угинався від усякого добра. Ведмежата зацікавлено стежили, що ж буде далі. А далі сталося те, чого вони й не ждали. Одне колесо воза вскочило в яму, а з воза впало ніби велике колесо чи круглий камінь і покотилося в кущі.

Ведмежата вирішили подивитися, що то таке. Підбігають, розсувають гілля і бачать великий круг жирного і дуже ласого сиру. Вони від подиву аж роти пороззявляли.

- Ми його з'їмо! - вигукнули ведмежата в один голос. Взяли вони той сир і віднесли в гущавину, щоб там порівну поділити. Але як це зробити? Кожне хотіло ділити саме, та боялося, що більший шматок може дістатися другому. Ведмежата почали сперечатися, гарчати одне на одного і зняли такий галас, що чутно їх стало дуже далеко.

А саме на ту годину неподалік бігла лисичка. Почула вона розпачливі голоси ведмежат, підійшла та й питає:
- Чого це ви сперечаєтесь, ведмежата?

Ведмежата розповіли їй про свою біду й попросили допомогти.
- Хіба ж це біда? - здивувалася лисичка.- Зараз я поділю між вами сир. Це зовсім неважко.
- От добре! - зраділи ведмежата.

І хитра лисичка почала ділити той сир. Вона розламала його надвоє, але в око одразу впало, що шматки нерівні.
- Цей більший! - зарепетували вмить ведмежата.

Лисиця їх заспокоїла:
- Цитьте! Зараз усе буде гаразд.- І відкусила добрячий шматок від більшої частини та й проковтнула. Тепер більшою стала друга частина.

- Знову нерівно! - занепокоїлися ведмежата.

- Годі вже вам,- сказала лисиця.- Я добре знаю, що роблю.- І знову відкусила від більшого шматка. Ледве повертаючи язиком, бо в роті в неї повно смачного сиру, додала: - Ще трохи, і буде порівну.

Лисиця ділила сир далі, а ведмежата тільки тупцяли волохатими лапами та водили чорними носиками від меншого шматка до більшого, від більшого до меншого.
Так лисиця ділила сир, поки наїлася досхочу. Нарешті шматочки стали однакові, а ведмежатам майже нічого не залишилося.

- Ну що ж,- сказала лисиця,- хоч шматочки й маленькі, зате однакові. Смачного вам, ведмежата! - і, майнувши хвостом, зникла в лісі. Ведмежата подивилися на рештки сиру й дуже зажурилися.

- Ось бачиш,- сказало одне,- якби ми були довірливіші й не такі жадібні, то самі ласували б смачним сиром. Так завжди буває з тими, хто жадібний.
Download
Для скачивания .torrent файлов необходима регистрация
Сайт не распространяет и не хранит электронные версии произведений, а лишь предоставляет доступ к создаваемому пользователями каталогу ссылок на торрент-файлы, которые содержат только списки хеш-сумм
Показать сообщения:    
Ответить на тему