Loading...
Error

[Газета] Краківські вісті (Краковские вести) (тижневик) № 29 [Общественно-политическая газета, Краків (Краков), 18 июля 1943, PDF][UKR]

Ответить на тему

 | 

 
Автор Сообщение

Андрей14

Краківські вісті (тижневик)

Тип издания: Газета
Жанр: Общественно-политическая газета
Язык: Украинский
Место издания: Краків (Краков)
Издательство: Українське видавництво
Годы издания: 1940-1944
Периодичность: Еженедельно
Страница на MagzDB: нет
Формат: PDF
Качество: Сканированные страницы
Количество страниц: 6

Список номеров в наличии:
Краківські вісті 1943-29 (18 июля)

Сканировал: Андрей14

Описание: Украиноязычная газета, издававшаяся в Генерал-Губернаторстве (Генеральной Губернии). Всего вышло 204 номера.
Описание газеты см. под спойлером, на данный момент есть некоторые затруднения в идентификации газеты (в частности, год закрытия издания может сместиться на 1945).


Пример страницы:
Украинское Издательство в Кракове-Львове (укр. Українське видавництво) — единственное официально разрешëнное немецкими оккупационными властями украинское издательство в Генеральной губернии (территории оккупированной Польши).

Основано 27 декабря 1939 в Кракове. Получило монопольное право на издание украинских книг и прессы.

Инициатором создания и организатором издательства выступила группа украинской интеллигенции во главе с профессором В. Кубийовичем. Было тесно связано с Украинским центральным комитетом, члены которого возглавляли издательство.

Неизменным председателем Наблюдательного совета «Украинского издательства» был В. Кубийович, директорами — Е. Пеленский (до конца мая 1940), И. Зилинский и И. Коцур (до июня 1941), И. Зелинский (до лета 1944), О. Тарнавский (с лета 1944).

В июле 1941 во Львове образовалось самостоятельное издательство под таким же названием, которое сначала сотрудничало с краковским, а в декабре 1941 объединилось с ним на правах филиала. Дирекция «Украинского издательства» находилась в Кракове. Филиалом «Украинского издательства» во Львове руководил М. Матчак, филиалом в Кракове — И. Федив.

Постоянными сотрудниками книжного отдела во Львове были Б. Лепкий, В. Симович, С. Гординский, Ю. Стефаник, Д. Штикало, И. Крипякевич, З. Храпливый и др.

Вся печатная продукция «Украинского издательства», особенно газеты и журналы, подлежала строгой цензуре оккупационных властей. Основную часть продукции издательства (кроме периодики) составляли школьные учебники (буквари, книги для чтения, пособия по арифметике), учебные пособия, методическая литература для учителей и воспитателей детских садов, сборники народных песен, сказок и т. д.

Большим достижением издательства в условиях оккупационного режима стал выпуск нескольких десятков литературно-художественных изданий, рассчитанных, в основном, на массового читателя. Среди них — сборники произведений украинских авторов В. Стефаника, Л. Мартовича (в 3-х томах), отдельные произведения Т. Шевченко, И. Франко, И. Вишенского, П. Кулиша, М. Коцюбинского, Г. Квитки-Основьяненко , Ю. Опильского, С. Руданского, Ю. Федьковича и др.

В 1942—1943 во Львове под редакцией С. Гординского издан ряд произведений представителей украинского «расстрелянного возрождения» 1930-х гг. Н. Зерова, Хвылевого, В. Подмогильного и др., которые были малоизвестны на западноукраинских землях.

Издательство опубликовало ряд оригинальных работ по украинской истории, краеведению, географии, книговедению и других областей гуманитарных знаний, в частности, монографии Я. Пастернака («Старый Галич. Археологически-исторические исследования в 1850—1943 гг»), О. Степанив («Современный Львов»), Н. Кордубы («История Холмщины и Подляшья») и др. Однако многие произведения, в частности по истории Украины, немецкая цензура отвергла.

Из периодических изданий в издательстве выходили газеты: «Краковские вести» (Краков, 1940—1944, ред. М. Хомяк) и одноименный еженедельник (1940—1944, ред. Я. Заремба), еженедельник «Холмская земля» (региональное издание еженедельника «Краковские вести»); журналы: ежемесячники для детей «Маленькие друзья», юношества «Дорога», литературно-художественный ежемесячник «Иллюстрированные вести» (с начала 1942 вместо него выходил ежемесячник «Наши дни»). Периодика «Украинского издательства» пыталась подавать максимум информации (хотя и сильно цензурированной) о жизни украинского населения в тогдашней Украине и за ее пределами, выступала эффективным инструментом опроса и формирования общественного мнения и национального самосознания украинцев на оккупированных территориях.

Всего в «Украинском издательстве» вышло 1416 номеров газеты «Краковские вести» (общим тиражом 18 млн экземпляров), 204 номера еженедельника «Краковские вести» (32,4 млн экземпляров), 81 — «Холмской земли» (800 тыс. экземпляров), 50 — журнала «Маленькие друзья» (1,0 млн экз.), 38 — «Дороги» (300 тыс.экз.), 20 — «Иллюстрированные вести» (100 тыс.экз.), 25 — «Наши дни» (1,3 млн.экз.). В издательстве были напечатаны многочисленные листовки, портреты (святых, украинских исторических деятелей, в частности Б.Хмельницкого, И.Мазепы, Т.Шевченко, И.Франко), картины, географические карты, календари.

Основным территорией сбыта продукции «Украинского издательства» была Генеральная губерния рейха, частично — Германия. Вся прибыль издательства направлялась на культурные цели.

В связи с приближением Красной Армии к границам Генерал-губернаторства, в апреле 1944 прекратило деятельность Львовское, а осенью 1944 — и Краковское отделение «Украинского издательства». В августе 1944 издательство открыло свой филиал в Вене, куда был перенесен львовский филиал. В начале октября 1944 из Кракова в Вену был а также переведена редакция газеты и еженедельника «Краковские вести» . Последний номер газеты вышел в Австрии 4 апреля 1945.

В апреле 1945 «Украинское издательство» окончательно прекратило свою деятельность.
«Українське видавництво» у Кракові-Львові — засноване в грудні 1939 з осідком у Кракові і діяло до березня 1945 як спілка з обмеженою порукою. Ввійшло до історії української культури як найбільший видавничий осередок часів Другої світової війни. Єдине дозволене німецькою владою українське видавництво в Генерал-Губернаторстві. Діяльність видавництва, яке було тісно пов'язане з Українським Центральним Комітетом, утруднювала сувора німецька цензура (зокрема преси та шкільних книжок) — і брак паперу.

Різножанрова продукція видавництва (книжки, газети, журнали, аркушеві друки) ввібрала багато фактів, подій, епізодів тогочасного життя українців, насамперед у Генерал-губернаторстві, але також у Німеччині, Райхскомісаріаті Україна й на інших підкорених територіях Центрально-Східної Европи.

Його авторами були Богдан Лепкий і Святослав Гординський, Іван Крип'якевич і Михайло Возняк, Дмитро Дорошенко і Дмитро Чижевський, Євген Маланюк і Тодось Осьмачка, Юрій Клен і Михайло Орест, Юрій Косач і Юрій Шевельов.

В видавництві як у спілці з обмеженою порукою 65 % паїв належало номінально В. Кубійовичеві — і він був весь час голова його Надзірної Ради. Директорами були: до травня 1940. Є. Ю. Пеленський, згодом І. Зілинський та І. Коцур, з червня 1941 — І. Зілинський, з літа 1944 — О. Тарнавський; заступником директора був І. Федів.

На початку діяльності «Українське видавництво» мусило насамперед задовольняти потреби півмільйонового українського населення на Холмщині й Підляшші: Лемківщині й Посянні, — де майже не було жодних українських книжкових фондів, і, в другу чергу, утікачів з Галичини й Волині. Книжкова продукція передусім забезпечувала шкільну молодь підручниками (37 % усієї продукції), дітей і юнацтво відповідною лектурою, далі — селянські маси та Українське Освшенє Товариство, для яких видавництво комплектувало бібліотеки з своїх та інших видань). З красного письменства появилися майже винятково передруки (твори Б. Лепкого, В. Бірчака, В. Кархута), 16 книжок присвячено окраїнам: Холмщині (серед інших праця М. Кордуби «Історія Холмщини й Підляшшя»), Лемківщині і Посянню; найбільший наклад мали «Історія України» і «Кобзар» Т. Шевченка. До середини 1941 видано 195 книжок, у 1940 одна книжка, що виходила в «Українському видавництві», припадала на 0,7 українця (для порівняння: 1937 в Польщі на 4,4 українців).

З газет і журналів вже з січня 1940 виходила газета «Краківські вісті» (з листопада 1940 щоденник, разом з нею почав виходити популярний тижневик «Краківські вісті») і місячник для дітей «Малі друзі», з квітня 1940 літературно-мистецький місячник «Ілюстровані вісті», з жовтня місячник для юнацтва «Дорога».

По звільненні Львова від большевиків у липні постало самостійне «Українське видавництво» (з краківським — мало тільки однакову назву), яке опісля і частково співпрацювало з краківським «Українським видавництвом». Воно видало до кінця 1941 37 книжок накладом 857 190 примірників (книжки з історії, правописний словник, шкільні підручники, передруки праць з літератури і мовознавства, що виходили в УССР, але згодом були проскрибовані). Одночасно постав галицький відділ німецького газетного концерну (В-во часописів і журналів у Генеральній Губернії), який, почав видавати українською мовою «Львівські Вісті» (український незалежний щоденник «Щоденні Вісті» заборонено) і намагався не допустити поширення діяльності «Українських Вістей» на Галичину, — а навіть його ліквідувати. Гострі українські протести (серед інших, інтервенції К. Левицького і К. Паньківського у Львові та В. Кубійовича в Кракові) довели до компромісу: «Українське видавництво» могло поширити діяльність на Галичину, створити філію у Львові, де одержало дві друкарні, і видавати журнал «Наші Дні», натомість «Львівські Вісті» далі залишилися власністю німецького. видавництва. Відтоді працювали два його відділи: у Кракові (його очолював І. Федів і там був осідок дирекції) та у Львові під керівництвом М. Матчака, де друкувалася більшість видань і діяла редакція «Українського видавництва» з М. Шлемкевичем на чолі (постійні співробітники: В. Сімович, P. Храпливий, Б. Гошовський, С. Гординський, Ю. Стефаник, І. Крип'якевич та інші).

У 1942—43 в «Українському видавництві» вийшли 212 неперіодичних видань, з того чисел 71 у Кракові, 141 — у Львові. Тоді ж появилося значно більше книжок з літератури: головно передруки, серед них твори майже доти невідомих письменників у Галичині з Центральних і Східних Земель, переважно репресованих (О. Близька, Б. Антоненка-Давидовича, В. Підмогильного, М. Куліша, М. Зерова, О. Слісаренка та ін.); вийшли повні видання творів В. Стефаника й Леся Мартовича; твори І. Багряного, М. Зерова, Т. Осьмачки, М. Куліша, В. Ґжицького, В. Чапленка, М. Ореста й ін. Для потреб масового читача виходили у 1942—44 місячні випуски «Вечірньої Години» (наклад 15 000) та серія «Книжки для всіх». Чимало видань було присвячено історії України (Д. Дорошенка й ін.) та шевченкознавству.

Видання наукових праць було далі обмежене (вийшли праці Я. Пастернака «Старий Галич» і В. Кубійовича «Географія України»). Між роками 1943—44 появилося регіональне видання тижневика «Краківські вісті» — «Холмська Земля»; між 1942—44 місячник «Наші Дні», що об'єднував письменників і діячів культури з усіх українських земель. Українська преса в Генеральній Губернії обслуговувала також українців у Німеччині й Чехо-Словаччині.

Воєнні події гальмували, а з квітня 1944 зовсім припинили діяльність Львівського відділу «Українського видавництва». Краківський відділ працював до осени 1944, потім його редакція В. перенеслася до Відня, де побачило світ кілька книжок і де виходили «Краківські вісті».

В «Українському видавництві» працювало осіб із 100, в тому числі понад 20 у редакції (значно більше було непостійних співробітників — переважно вчених і діячів культури). Крім опублікованих творів, вилавництво замовляло і порядком допомоги платило гонорари за твори, що їх не можна було тоді публікувати, зокрема вченим з Центральних і Східних Земель. На культурні цілі йшов також весь прибуток видавництва.

Кількість книжкової та іншої неперіодичної продукції «Українського видавництва» видно з таблиць (у дужках самих книжок):

1940 | 135 | (106) | 809,5 | (435,5) | 7000 | (6500)

1941 | 119 | (107) | 1 371,0 | (1 107,8) | 7 187 | (5 038)

1942 | 80 | (66) | 838,9 | (484,9) | 4 883 | (4 485)

1943 | 132 | (94) | 1992,6 | (723,5) | 7 400 | (6 398)

1944 | 52 | (40) | 400,9 | (279,4) | 2 730 | (2 465)

1945 | 26 | (21) | 370,2 | (246,5) | 1 700 | (1 240)

1940 — 45 544(434) | 5783,1 | (3277,6) | 30900(26126)

Статистика періодичних друків:

Роки | Чисел | Примірників у млн

1940 | 197 | 1,3

1941 | 373 | 3,6

1942 | 379 | 4,5

1943 | 441 | 6,2

1944 | 379 | 7,5

1945 | 70 | 1,6

Разом | 1839 | 24,7

За весь час появилося 1 416 чч. щоденника «Краківські вісті» (18,0 млн примірників), 204 чч. тижневика «Краківські вісті» (3,4 млн), «Холмської Землі» — 81 (0,8 млн), «Малих друзів» — 50 (1,0 млн), «Дороги» — 38 (0,3 млн), «Ілюстрованих Вістей» — 20 (0,1 млн), «Наших Днів» — 25 (1,3 млн).

Література: Паньківський к. Роки німецької окупації. Ньюарк 1965; Кубійович В. Українці в Генеральній Губернії 1939—41. Чикаго 1975.
Газета выпускалась в 2-х вариантах: как тижневик (еженедельник) и как щоденник (ежедневник).

В раздаче - тижневик: В украинской Википедии в статье "Краківські вісті (газета)" про тижневик ни слова:
«Краківські вісті» — український щоденник, який випускало «Українське видавництво» у роках 1940—1944 (спершу з 7 січня по 1 травня 1940 — двічі на тиждень, відтак по 30 жовтня 1940 — тричі на тиждень, опісля щоденно) у Кракові, а з 10 жовтня 1944 по 4 квітня 1945 — у Відні.
Незважаючи на суворі обмеження німецькою цензурою, це періодичне видання було найвпливовішим українським щоденником під час Другої світової війни та важливим джерелом інформації про хід воєнних та післявоєнних подій на території України.
Головні редактори — В.Левицький, М.Хом'як з асистентом Л.Лепким; журналісти-кореспонденти: І.Кедрин, І.Дурбак, М.Козак, П.Сагайдачний, С.Баран, А.Курдидик та інші.
Протягом існування газети вийшло близько 1400 чисел, тираж газети коливався між 7200 та 22 500 примірниками.
Главными редакторами щоденника указаны В. Ливицкий и М. Хомяк.

В той же украинской Википедии в статье про издательство "Українське видавництво" есть информация про оба издания (тижневик+щоденник):
З газет і журналів вже з січня 1940 виходила газета «Краківські вісті» (з листопада 1940 щоденник, разом з нею почав виходити популярний тижневик «Краківські вісті»)
За весь час появилося 1 416 чч. щоденника «Краківські вісті» (18,0 млн примірників), 204 чч. тижневика «Краківські вісті» (3,4 млн).
Здесь редакторы не названы, но зато они имеются в русскоязычной версии статьи:
Из периодических изданий в издательстве выходили газеты: «Краковские вести» (Краков, 1940—1944, ред. М. Хомяк) и одноименный еженедельник (1940—1944, ред. Я. Заремба)
Также есть и такая информация:
«Краківські Вісті», щоденник (до 30.5.1940 виходив двічі, далі до 30.10.1940 тричі на тиждень) у Кракові (1940–44) й Відні (з 10.10.1944 до 4.4.1945), неофіц. орган УЦК за ред. М. Хом’яка (заступник Л. Лепкий), вид. Укр. В-ва в Кракові. Всього вийшло 1400 чч. тиражем від 7200 до 22500. «К. В.» були призначені для укр. населення Ген. Губернії, але розходилися й серед українців у Німеччині й Чехії та Моравії. Попри гостру нім. цензуру, «К. В.» були єдиним за другої світової війни заг.-укр. щоденником і становлять цінне джерело для пізнання того часу на всіх укр. землях. Паралельно виходив (з 1.11.1940 до кін. 1944) тижневик «К. В.» (200 чч., тираж 6000 – 27000) за ред. Я. Заремби; його дещо змінене вид. для Холмщини появлялося п. н. «Холмська Земля».
http://horyzont.narod.ru/encyklopedia_3/2/krakiwski_wisti.htm
Т.е. во всех вариантах мы имеем следующее:
Редактор щоденника - Хомяк
Редактор тижневика - Заремба (Яремба).

Тем не менее, в выходных данных тижневика (к-рый в раздаче) мы видим Хомяка редактором тижневика: "щоденник <...> а з 10 жовтня 1944 по 4 квітня 1945 — у Відні."
"В начале октября 1944 из Кракова в Вену был а также переведена редакция газеты и еженедельника «Краковские вести» . Последний номер газеты вышел в Австрии 4 апреля 1945."


По идее, речь про щоденник, но всё может быть...
Download
Для скачивания .torrent файлов необходима регистрация
Сайт не распространяет и не хранит электронные версии произведений, а лишь предоставляет доступ к создаваемому пользователями каталогу ссылок на торрент-файлы, которые содержат только списки хеш-сумм
Показать сообщения:    
Ответить на тему