Прижиттєві видання
Перше видання
Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість цього «Кобзаря» — офорт на початку книги за малюнком Василя Штернберга: народний співак — кобзар з хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, — подія величезного літературного і національного значення. В світі збереглося лише кілька екземплярів «Кобзаря» Т. Г. Шевченка 1840 року.
Перше видання «Кобзаря» надруковане російською транслітерацією української мови.
...
Бо васъ лыхо на свитъ на смихъ породыло,
Полывалы сліозы... чомъ не затопылы,
Не вынеслы въ море, не розмылы в поли?...
Не пыталы бъ, люды—що в мене болыть?
...
Друге видання
1844 року під назвою «Чигиринський Кобзар» вийшов передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми «Гайдамаки».
Третє видання
«Кобзар» 1860 року був надрукований коштами Платона Симиренка з яким Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі по Україні в 1859 році в Млієві. Платон Симиренко — відомий на Україні цукрозаводчик і меценат виділив для видання «Кобзаря» 1100 рублів. Це видання було значно повніше попередніх: сюди увійшло 17 творів і портрет Тараса Шевченка. Того ж року вийшов «Кобзарь» в перекладі російських поетів (СПБ, 1860; переклад російською мовою за редакцією М. Гербеля). Це останнє видання «Кобзаря» за життя автора.
Видання в журналі «Основа»
Четверте видання «Кобзаря», появилося частково безпосередньо перед, а частково після смерті Шевченка в 1861 році. Збірка Шевченкових віршів, друкована під заголовком «Кобзар» опублікована хоч і не окремою книжкою в 1861 на сторінках щомісячного журналу «Основа» за редакцією Василя Білозерського, книги I—XII. Текст надрукований кулішівкою і має наголоси на словах з кількома складами (за винятком букви «і», на якій не завжди друкарня могла позначити наголоси з технічних причин).
На відзначення 100-річчя видання Видання «Кобзаря» в «Основі» 1861 року і сторіччя смерті Шевченка, це видання вперше було передруковане окремою книжкою за редакцією Ярослава-Богдана Рудницького в 1961 році у Вінніпезі. Видання здійснила Українська вільна академія наук, Інститут шевченкознавства. Профінансував видання відомий український діловик (підприємець) Степан Дурбак.
Інші видання
Кобзар виданий 1911 року в Санкт-Петербурзі
В 1867 році видано «Кобзар», до якого, окрім згаданих вище поезій, входила більша частина творів періоду заслання. Ще більш розширеним (вміщувало більшість позацензурних творів поета) було празьке видання «К.» 1876. Порівняно повне видання «Кобзаря» в Росії вперше було здійснено лише у 1907 році, потім у 1908 та 1910 роках.
Перше радянське «канонічне» видання збірки було в 1925 році за редакцією Яреми Айзенштока і Миколи Плевако.
Станом на 1985 рік в Україні збірка виходила 124 рази загальним тиражем понад 8 мільйонів примірників. Ряд творів з «Кобзаря» перекладено більш як на 100 іноземних мов.
У 2009 році київські видавництва «Дух і Літера» та «Оранта» випустили видання «Кобзаря» Т.Шевченка зі всіма (в тому числі, з 18 кольоровими) ілюстраціями Василя Седляра (1899—1937).
Музей
В Черкасах існує єдиний в світі музей однієї книги — «Кобзаря» Т. Г. Шевченка відкритий в травні 1989 року в меморіальній будівлі, в якій з 18 по 22 липня 1859 року жив в сім'ї Цибульських Т. Г. Шевченко, про що свідчить меморіальна дошка на будівлі музею.
