Головні герої * Гай Монтег, пожежник
* Мілдред Монтег, дружина, здатна зробити донос владі на чоловіка
* Кларисса, молода дівчина
* Фабер, професор
* капітан пожежників
У романі зображено нове, майбутне споживацьке суспільство, ймовірно, чимось схоже на Сполучені Штати Америки , де панує тоталітаризм і майже повний контроль суспільства. Керівництво держави намагається підпорядкувати собі навіть думки людей: книги заборонено, незаконним вважають читання і переховування будь-якої літератури, за дотриманням порядку мають слідкувати пожежники. Після того, як будинки почали будувати вогнетривкими, завданням пожежників стало:
Цитата:
1. На сигнал тривоги виїжджати негайно.
2. Швидко розпалювати вогонь.
3. Спалювати усе дотла.
4. Негайно повертатися до пожежної станції.
5. Бути напоготові до нових сигналів тривоги.
451 градус за Фаренгейт (233 градуси за Цельсієм) — температура, при якій загоряється папір. Пожежники не гасять вогонь, вони його розпалюють. Вони носять скафандри з зображенням фенікса на грудях і саламандри на плечі. Пожежники — опора режиму, запорука того, що люди не читатимуть книжок, адже книжки примушують думати і самостійно аналізувати. Пожежники спалюють книги і будинки, де книги переховувалися. Владі легше керувати натовпом, якщо зробити темп життя швидшим, придумувати нові спортивні ігри, розвивати в людях почуття «стадности», автоматизму. Більше швидких машин, кольорових телепрограм, більше шуму, галасу. Будь-яке інакомислення чи самостійна думка робить особу небезпекою для режиму та потенційною мішенню карної пожежної команди.
Це роман про важке прозрівання особи в тоталітарному суспільстві. Пожежник Монтег теж був його частиною. Його дивацтвом було те, що він таємно забирав книжки з домівок, призначених на повне спалення. Поштовхом до тривожних роздумів стала незвична подія : на черговому спаленні жінка — володарка будівлі і бібліотеки — відмовилась покинути улюблені книжки і загинула в пожежі.
Донос карним органам на чоловіка, що утримує дома книжки,зробила і дружина Гая — Мілдред. Тепер вже домівку Монтегів спалюють вщент. Гай Монтег довідався від професора Фабера про існування відлюдників — шанувальників книг і подався до них. Утопічні принципи збереження знань і скарбів цивілізації для майбутнього розділяв і Бредбері, великий шанувальник бібліотек. От і його персонажі фактично чекають героїв, що прийдуть і змінять тоталітарний режим на кращий. Для цього нового суспільства і бережуть знання відлюдники — шанувальники книг.
Страшні прозріння Бредбері Нові акценти і оцінки роману прийшли в добу комп'ютерів і всесвітньої мережі. Утопічність роману від цього побільшала, адже є більш надійні засоби збереження знань, ніж мозок і пам'ять людей.Але побільшала і художня вартість наївного роману з сумними, часом страшними подіями.
Дивним чином відлюдники — шанувальники книг знайшли собі місце в тоталітарній країні СРСР. За часів Сталіна острах перед несподіваними обшуками карних органів спонукав поетесу Анну Ахматову тільки в пам'яті близьких людей зберігати особливо небезпечні вірші. Ахматова давала вивчити твір, а потім спалювала папери. Твір переходив в невідшукувану форму, тим не менше продовжуючи існувати. Ахматова довіряла людській голові і добропорядності зберігачів більше, ніж шифрованому запису. Шанувальники творів Ахматової дожили до часів, коли твори стало можна відкрито друкувати і не приховувати від карних органів і обшуків. Страшні прозріння Бредбері, таким чином, набули трагічної реальності, але в реальній країні, далекій від Сполучених Штатів.
Цензурні утиски в тогочасних США Фантастичний роман Р.Бредбері відразу зазнав цензурних утисків в країні. Пішло два видання водночас, одне — для дорослих, друге — для школярів. Видавництво Ballantine Books, що робило видання для шкільних бібліотек, самовільно змінило деякі рядки зі словами «прокляття», «аборт», «ад», а 2 фрагменти тексту переписало, що було порушенням авторських прав. Ніяких пояснень про зміни тексту читачам не надали, тобто цензура була прихованою, таємною. Друкування паралельних видань — повне для дорослих і цензуроване для школярів — тривало шість років. Потім ще шість років продавали лише цензуроване видання. Утиски цензури були помічені лише у 1980 році прихильником Бредбері. Тільки після цього автор домігся у видавництва друку лише повного тексту роману, інакше ті мали сплатити стяг.
Вплив на культуру * Кінорежисер Франсуа Трюффо у 1966 р. зробив кольорову кінострічку за романом Бредбері.Ймовірно, з цього фільму розпочалися купюри і відходи від сюжету літературного джерела.За фільмом Ф.Трюффо́ Кларисса виживе і покине місто разом з Гаєм Монтегом, що став вигнанцем, ізгоєм.
* У 1984 році була створена телевистава « Знак саламандри » — за мотивами фантастичного роману Р.Бредбері.Цікавими додатками в візуальному ряді телевистави були аркуші напівспалених сторінок книг, розвішені в оселі Монтег, як незвичні оздоби інтер'єру.
Глядачів, що полюбляли книжки, болісно зачіпали кадри, де купка маргіналів-вигнанців( що покинула суспільство), почала навіть себе ототожнювала з якоюсь улюбленою книгою. Вони наче втратили власні імена і представлялися назвами улюблених видань. Приєднається до них і Гай Монтег. Телефільм в СРСР мав теж свої цензурні утиски. Було незрозуміло, яку саме книгу предтавлятиме Монтег. Адже до кола колишніх викладачів університету, а тепер вигнанців, приймали лише патріотів якоїсь книги. В повній англомовній версії книги Монтег уособлює фрагменти Старого Заповіту, що має великий авторитет. Про це знав і Рей Бредбері. В атєїстичній країні СРСР Монтег не мав права уособлювати Заповіт.
* Існують думки, що назва фільму американського режисера Майкла Мура «Фаренгейт 9/11» є обігруванням назви твору Рея Бредбері.
